Вправи на багатоголосся

 БАГАТОГОЛОССЯ – склад музичного твору, що базується на часово-просторовому зіставленні двох і більше самостійних звукових явищ (голосів). Інша назва – поліфонія. Традиційно виникнення багатоголосся пов'язується з хоровою музикою, але існує

поняття про стихійне багатоголосся, властиве первісним культурам. У стародавні часи в музичних супроводах ритуальних подій виникали розгалуження музичного матеріалу на кілька шарів залежно від використаного інструментарію або складу учасників. У 1989 запропоновано теорію (І. Жорданія) щодо існування певної залежності поширення багатоголосся від расової належності культури. Існує розподіл, щоправда умовний, щодо використання багатоголосся: західні. культури багатоголосні, а східні – монодійні.

 Розвиток багатоголосся в Україні позначений тенденцією до монодійності з існуванням в окремих регіонах розвинутого багатоголосся. При цьому зберігається загальна орієнтація зі Сходу на Захід. Виникли нові жанри, наприкінці 16 ст. до візантійсько-слов'янського обряду введено багатоголосий спів та нотне письмо.

Зміст терміна «багатоголосся» у музикознавстві розкривається через низку понять – «склад», «фактура», «гармонія», «поліфонія» тощо. За їхньою допомогою описуються різні форми багатоголосся й деталізуються процеси викладання багатоголосого музичного матеріалу. Сучасні композиторські техніки розширюють можливості музики багатоголосся. 

Пропоную одну з вправ для розвитку багатоголосся:

Спробуйте заспівати по нотах за першим разом вступаючи одразу, за другим разом трохи пізніше, не негтуйте ритмічним малюнком (добре слухайте мелодію)